Хто на цей раз продасть Україну?

          Так вже склалось, що історія України – це історія зрад. Не варто й пробувати перерахувати всі зради в історії України. Можна лише дивуватись: як ця держава, цей народ досі не зник, не був винищений, виморений, закатований. Скільки ще зрад нам судилось пережити? І власно що і кого буде черговий раз зраджено, що і ким буде продано? Здається все, що можна було вкрасти та роздери банити вже вкрали і роздери банили. Хіба що люди? Та власне кому потрібен наш зубожілий народ, окрім нас самих?

Взагалі те, що відбувається зараз на теренах України нагадує дикі краєвиди Африки. На пам’ять приходять слова Юрка Позаяка:

ДУМА ПРО СЛОНИКА

Слоника замучили

Кляті москалі

Похилився хоботом

Слоник до землі

"Прощавай же Україно,

Ти ж мій рідний краю!

Безневинно молоденький

Слоник умирає!

Гей! Гей!"

          Можна спробувати як завжди звинуватити у всьому «клятих москалів», можна «підступних жидів», але слоник таки помирає. І як годиться на запах падла збираються гієни, шакали, та інші бридкі потвори і починають рвати, хто, що може. Та м’яса стає все менше і менше і ось уже на всіх ненажер не вистачає. То ж гієни, шакали та інші падальщики створюють фракції, об’єднуються в коаліції, щоб разом відігнати конкурентів від залишків «слоника». Та ось нарешті м’яса не лишається зовсім. То ж падальщики починають гризти горлянки одне одному. І знову коаліції блоки, адже разом і нападати і боронитись легше.

          Та тут якомусь розумнику спадає на думку, що не все ще втрачено і із об’їденого «слоника» можна ще отримати непоганий зиск. Можна продати найцінніше, що є у «слоника» – бивні. А з отриманих коштів можна і хатинку в Баден-Бадені прикупити і на свіженьке м’ясце вистачить і дітям і онукам. От і розпочалась остання битва за останній самий ласий шматок здобичі. Як співали комуністи: «…это есть наш последний и решительный бой…».  Для них він точно останній, хотілось би щоб і для інших, та певно не з нашим хохляцьким щастям.

То ж за що почали падальщики останній і рішучий?  Що іще можна продати в Україні? Тим паче найцінніше? Здогадались? Землю! Так саме землю. Безцінний божий дар нашим предкам. Землю, за яку проливали свою кров наші батьки і діди, і сотні поколінь наших пращурів. Саме її і будуть продавати. Саме за право продати українську землю і отримати свій відкат і точиться жорстока боротьба між партіями, блоками, фракціями та іншими збіговиськами запроданців-падальщиків.

          А покупець уже відомий. І методи купівлі нічим від застосованих ним скажімо в Аргентині нічим особливо не вирізняються. Ініціюється криза, народ зубожіє, потім його підбурюють на бунт, далі слідує ще більше зубожіння. І врешті-решт з’являється благодійник з повним мішком доларів. І вдячний благодійнику народ віддає за безцінь саме дороге, що має. А благодійнику грошей не шкода, він собі ще надрукує стільки, скільки треба.

          Так буде і з Україною. Вже все готово для продажу. ФРС США вже надрукувала 400 мільярдів готівкових доларів. Як раз приблизно стільки і коштує всі сільськогосподарські землі України. Верховна рада підготувала всі необхідні закони. Народу вже втлумачили, що земля повинна продаватись, що це підніме економіку. Наобіцяли щедрі інвестиції, підйом сільського господарства. І головне, змусили повірити, що врешті-решт всі українці стануть заможними, якщо звичайно продадуть свою землю. А хто ж не мріє стати заможним? Та тільки хто буде заможним? Українець, з пачкою зелених папірців закопаних під яблунею чи американець, якому належить земля, на якій росте та сама яблунька? І взагалі хто такий українець? Якийсь там корінний житель Рокфеллерленду. Досвід відправки корінного населення у резервації в американців є, відпрацьований на індіанцях. Тож відселять хохлів у резервації, а натомість завезуть китайців, щоб землю обробляли.

          Щоправда я так і не відповів на питання: хто ж на цей раз продасть Україну? Гієна, шакал, чи може лисий гриф? Чесно кажучи я не знаю і мені особисто байдуже, хто саме продасть Україну. Питання яке мене цікавить: чи можна цьому запобігти? Відповіді допоки не бачу.