Біля
подвір’я, здіймаючи пилюку, зупиняється новенький чорний мерседес та такий же чорний джип.
Із джипу вибігають охоронці. Хтось відчиняє дверцята господарю, хтось уже встиг
вскочити на подвір’я та пильно оглянути все довкола. Чи не загрожує хтось або
щось його господарю.
На подвір’ї
з’являється тендітна китаяночка в коротенькій яскраво-червоній сукні. Слідом за
нею заходить велетенський чорний чи то афроєвропеець, чи то афроамериканець явно господар
кортежу, вдягнений у сліпучо білий костюм і такі ж білі лакові черевики.
Охорона
розходиться по подвір’ю блокуючи всі можливі для господаря небезпеки.
Китаяночка щось запитує у господаря, той заперечно хитає головою. Китаянка підходить
до кобзаря і з ледь помітним східним акцентом просить: Сыграйте нам что нибудь
национальное.
Кобзар піднімає
очі. Оглянувши несподіваних гостей, старий продовжує пісню:
Чогось наша
славна Україна
Зажурилася.
А ми тую червону
калину піднімемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
А ми тую червону калину піднімемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
А ми тую червону калину піднімемо,
А ми нашу славну Україну,
Гей, гей, розвеселимо!
Чорний дістає із
кишені якийсь дріб’язок і жбурляє його на землю перед кобзарем.
Раптом із хатинки
босоніж в одних штанцях вибігає хлопчина років семи-восми і починає збирати розкидані монети.
Очі в чорного стають масними, пика розпливається в похітливій посмішці. Він
дістає з кишені дороге шкіряне портмоне, витягає с нього кілька новеньких купюр
по сто євро. Простягаючи купюри китаянці чорний щось тихенько їй говорить,
показуючи на хлопчину. Китаянка бере гроші, підходить до кобзаря. Хлопчина,
сидячи на землі з цікавістю спостерігає за тим, що відбувається.
-
Старик,
- китаянка простягає кобзарю гроші,
- тебе сегодня повезло, господин Барэек, хочет забрать у тебя мальчика и
дает тебе за него 500 евро.
-
Хай
забирається геть з мого двору, - очі старого наливаються кров’ю, - я онука йому
не віддам.
-
Старик, ты, наверное, забыл, что это уже давно не твой
дом, не твой двор, не твоя земля, здесь все принадлежит господину Барэку.
-
Хай так, але
мій онук йому поки що не належить.
-
Старик, ты,
что в тюрьму захотел, - налякано
шепоче йому китаянка.
-
Геть звідси!
Старому хочеться
звестись на ноги, вхопити вила, що стоять біля хліву та кинутись на цього
бридкого чорного педофіла. Та зась, ноги він давно втратив, воюючи миротворцем
в Ірані. Китаянка
повертається до свого афроєвропейського господаря і щось йому каже. Той
розлючено щось кричить. Охорона кидається на хлопчину. Той намагається втекти,
та дужий вправний охоронець хапає хлопця і тягне його з двору.
Хлопчина намагається вирватись, та де там. На допомогу першому охоронцю
приходить другий. Дід таки спромагається підвестись на своїх скалічених культях
та кинутись на чорношкірого. Але третій охоронець потужним ударом збиває
старого з ніг, точніше з того, що від них залишилось. Старий падає на землю.
Він реве від люті, мов смертельно поранений звір, та отримавши ще кілька ударів
від охоронця затихає, обличчя заливає кров’ю. Старий лише чує, як відчайдушно
кричить його онук, намагаючись вирватись з міцних рук охоронців.
Чорний
афроєвропеець виходить із двору. Чутно, як хлопнула кришка багажника. Крики
онука майже нечутно. Його мов худобу зв’язали та кинули до багажнику
автомобіля. Китаянка схиляється над старим.
-
Старик, что
ты натворил? – шепоче вона, - на кого ты руку поднял? Господин Барэк – один из
самых крупных землевладельцев, депутат, и скоро станет президентом. А ты
попадешь под суд по трем статьям сразу: расизм, гомофобия и педофобия. Тебе
светит пожизненное заключение с конфискацией всего имущества. О чем ты думал?
-
Так про що я
думав, - ледве ворухнув губами старий, - про що я думав, коли півстоліття тому
голосував за «європейський вибір».
Комментариев нет:
Отправить комментарий