Що чекає Україну після виборів? Частина друга.

          Думаю чим ближче до виборів тим реальнішими стають прогнози про впевнену перемогу Партії Регіонів та її сателітів. Хоча про «сателітів» варто поговорити окремо.

          Першими в списку «партійних проектів» регіоналів звичайно ідуть комуністи. Та про них взагалі і говорити не хочеться. Вони навіть не продаються, вони вже давно продані, з’їдені і висрані. Дивно взагалі, що за це гівно хтось таки проголосує.

          Другим у списку «партійних проектів» від регіоналів називали «Удар», але здається, що цей проект потроху виходить з під контролю донецької каси. Рейтинги партії Кличка перевищують всілякі прогнози. Деякі аналітики навіть прогнозують «Удару» друге місце. Це в свою чергу може спонукати Кличка до самостійної політичної гри. Кількість потенційних «тушок» в партійному списку Кличка звичайно немала, але деякі з них цілком можуть спробувати зіграти разом з Віталієм самостійну гру. Звичайно якщо Віталій ризикне сам її почати. 

          Тепер про «00». Очолювана лисуватими «єврейськими мальчиками» так звана 0б’єднана 0позиція (00) – політичний труп і у більшості пересічних українців вже просто викликає огиду. Щоправда певна кількість фанаток головної крадійки продовжує мітингувати під стінами Качанівської колонії, але «бабські співчуття» до колишньої лідерки вже мало кого цікавлять. Тож нищівна поразка 00 майже гарантована.

          Що стосується партії «Україна вперде», то вона здається вже не цікавить навіть тих хто на початку передвиборчої кампанії вклав у неї гроші. Це мертвонароджений проект, чи скоріше політичний викидень.

          Тепер про темну конячку – про партію Свобода. Здається менш ніж рік тому подолання партією Свобода 5% бар’єру здавалось неймовірним навіть самому пану Тягнибоку. В чому ж феномен Свободи? Кому вигідно, щоб в Українському парламенті з’явилась справжня опозиція? Подолання Свободою 5% бар’єру вигідно регіоналам. Так саме регіоналам, як це не дивно звучить. По перше Свобода не забирає жодного голосу у регіоналів. По друге можна заявляти, що в Україні опозиція – є! Хай навіть мало чисельна, хай навіть вона нічого не вирішує, але вона є. По трете Тягнибоком можна лякати східноукраїнських виборців: дивіться, мовляв бандерівці уже в парламенті. Всім іншим так званим опозиціонерам Свобода – як кістка в горлі. Адже Свобода відбирає голоси практично у всіх, крім комуністів. У тих свій сталий контингент недоумкуватого еректорату. А всі інші чудово розуміють, що кожний голос відданий за Свободу – це голос того виборця, який вже не вірить брехливим обіцянкам політичних трупів і викиднів.

          То що ж буде в Україні після виборів? А нічого не буде. Партія Регіонів разом з комуняками сформує більшість. Якщо трохи не вистачить до 300 мандатів – докупить кілька тушок в 00 або у Кличка. Крім конституційної регіональної більшості в парламенті з’явиться аж три опозиції: радикальна – Свободівська; конструктивна із залишків Удару і смердюча із непотребу 00, яка нікому не потрібна. Навіть евро-американських дерьмократів вона навряд-чи буде цікавити, адже буде не в змозі за безцінь продати їм Україну.

          То ж всілякі там «гевойти» про майбутню революцію, про хвилю народного гніву занадто вже скидаються на промови Лейби Бронштейна майже столітньої давнини. До чого це призвело мабуть усі пам’ятають і навряд чи комусь захочеться повторити це страхіття, окрім звичайно тих, хто на броньовику. Та їм теж не слід забувати уроки історії.