В Україні розпочалась
революція, приводом до якої стала не узурпація влади купкою олігархів, не
введення надвеликих податків, не вбивства людей на дорогах п’яними синками чиновників
не катування у міліцейських відділках. Приводом для революції стало прийняття
нового мовного закону.
Я пропоную спочатку розібратись у визначенні слова
«революція». Вікіпедія пропонує наступне визначення поняття революція: «Революция — коренное преобразование в какой-либо
области человеческой деятельности». В розумінні пересічного українця – революція це вихід на
Майдан з прапорами та скандування якихось-там гасел. Отож не варто називати
революцією мітинг на Європейській площі. Власне як і так звану «Померанчову
революцію» теж дуже сумнівно можна назвати революцією. Адже після Померанчової
революції власне нічого не змінилось, у будь якому разі «коренных преобразований» не відбулось. Я ні в якому разі не
хочу образити тих, хто тоді виходив на Майдан. Я сам відстояв на майдані з
першого до останнього дня, а потім з групою однодумців власним коштом їздив в
Одесу спостерігачем від пана Ющенка.
Отож я вважаю, що
події на Європейській площі аж ні як революцією назвати не можна. Максимум –
довго триваючий мітинг захисників української мови. І шансів перерости в
революцію мітинг на Європейській не має ніяких. Підпише Президент скандальний
закон, чи ветує його – без різниці. У пересічного громадянина – інший клопіт:
де грошенят заробити, щоб сім’ю прогодувати.
Виникає резонне запитання: хто і навіщо
організував цей мітинг? Невже український народ вже здатен до самоорганізації
до масових протестів не інспірованих політиками? Можливо й може, в усякому разі
хотілося б у це повірити. Але якщо це так, то звідки на Європейській площі з’явились
лідери опозиції? Мітингуючи запросили? Чи може самі прибігли, щоб засвітитись
перед камерами? Власне це теж не суттєво. Точніше не цікаво.
Цікаво хто з цього отримає зиск, кому це вигідно? Звичайно
лідерам опозиції. Адже такий пі ар напередодні виборів. По всім центральним
каналам мало не кожної години показують обурених провідників опозиції.
Та чи тільки опозиції це вигідно? Он уже й спікер
розпочав власний пі ар – напередодні виборів заявив про відставку. Розумний
хід, адже як каже народна мудрість: «Не наївся – не налижешся». Краще
відмовитись від ласого корита на кілька місяців, за для того, щоб знову
добратись до нього на наступні чотири роки. Чи може спікер у нас вже не креатив
влади? Хоча пан Спікер завжди був сам по собі. То був «денщиком» у минулого
президента, то ставав на бік померанчових, то знову присягав біло-синім. І що
найцікавіше завжди вчасно, і влучно. Як кажуть мало опинитись в потрібний час в
потрібному місці, треба ще й в потрібній позі. У спікера це виходить.
А що ж партія влади? Невже от так просто дозволили
опозиційний пі ар? Не схоже на нинішню владу. Хто-хто а «донецкие» звикли вирішувати проблеми швидко, радикально, байдуже що незаконно. Адже
вони влада а влада – це закон. Такі вже в них «понятия». Думаю, що влада свідомо дозволила мітинг на
Європейській площі, а може й сама його спровокувала. Навіщо? Причин декілька.
По перше власний пі ар для палких прихильників російської мови. Мовляв: «Ми ж
спробували, але бандерівці понаїхали до Києва, вчинили там новий Майдан і не
дали прийняти такий бажаний закон». Чим не пі ар. Та і противникам влади теж
буде що сказати: «Подивіться ми ж толерантні, могли ж бо розігнати кийками та
сльозогінним газом, але ми ж цінуємо демократичні засади суспільства».
Так що виходить: спільний пі-ар проект влади та
опозиції? Невже таке може бути? А власне чом би й ні? Хто така влада і хто така
опозиція – купка олігархів, яка час від часу перепливає з одного табору в
інший. Плавати і не тонути вони вміють, що їх відповідно й характеризує. Як
казала одна мудра людина: «Крутиться, як цвіток в ополонці».
Але головна причина виникнення, точніше створення
мітингу на Європейській навіть не в пі арі, який так потрібен і опозиції і
владі. Головна причина в іншому. Причина в тому, що влада довела український
народ до краю, далі прірва. А терпець у українця звичайно загартований, але теж
колись може увірватись. Тоді таки буде революція. І мабуть кривава. В Інтернеті
все частіше й частіше з’являються заклики виходити з домівок і вбивати
чиновників. Думаю, ще кілька місяців і народ таки б вийшов. Вийшов і почав
убивати, просто всіх чиновників, не розбираючи, від влади вони, чи від
опозиції. Так уже допекли, що народ вже не бачить іншого виходу. А цього гніву
народного боїться і влада і опозиція, адже поняття влада і опозиція досить
ефемерні. Всі вони – чиновники, яких вже почали закликати просто вбити.
Злякались. Звичайно злякались, будь хто злякався б. І за своє майно, за свої
статки, і головне за власне життя. Отож зібрались в Баден-Бадені і домовились
«спустить пар». Дати
народу привід вийти з прапорами на
вулицю, покричати патріотичні гасла, трохи побитись із беркутом, понюхати
сльозогінного газу. А потім піти на поступки – скасувати скандальний закон.
Частина народу знову почне вірити, що мирними мітингами можна домогтись свого.
Інша частина в черговий раз зневіриться в можливість радикальних змін. Отож
кривава революція буде відкладена ще на якийсь час, а може й взагалі не
відбудеться ніколи.
Ну мабуть все написав, що хотів і шановні, я не
претендую на істину, просто висловив власну думку.
Комментариев нет:
Отправить комментарий